23 червня світ відзначає Міжнародний день викривачів – людей, які наважуються повідомляти про корупцію, шахрайство та інші порушення. Про роль викривачів, стан системи їхнього захисту в Україні та виклики, які залишаються актуальними, розповідає Голова правління ГО «Фундація інституційного розвитку», експертка у сфері захисту прав викривачів та тренерка із впровадження методики процесуального інтерв'ю в роботу національних правоохоронних органів Оксана Броневицька.
Викривачі як інструмент доброчесності
Попри активний розвиток законодавства, інститут викривачів в Україні досі часто сприймають лише як частину антикорупційної системи. Насправді його значення значно ширше.
За даними міжнародної організації з протидії шахрайству ACFE, у 43% випадків професійне шахрайство виявляється саме завдяки повідомленням викривачів. Це майже втричі більше, ніж через будь-який інший механізм виявлення порушень.
«Викривачі є головним індикатором та превентивним механізмом, який руйнує культуру мовчання. Їхні повідомлення допомагають державі та бізнесу вчасно виявляти корупційні схеми, мінімізувати фінансові втрати та запобігати репутаційним кризам», – зазначає Оксана Броневицька.
За її словами, культура викривання також впливає на поведінку працівників та керівників організацій, стимулюючи доброчесність та відповідальність.
Підтримка є, але бракує готовності діяти
Ставлення до викривачів в Україні поступово змінюється. Водночас суспільна підтримка ще не завжди трансформується у готовність повідомляти про порушення.
Дослідження НАЗК «Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність» показує, що діяльність викривачів підтримують понад 71% громадян та майже 85% представників бізнесу. Проте рівень підтримки суттєво знижується, коли йдеться про викривача серед колег.
«Викривання на практиці – це не про абстрактну підтримку, а про реакцію на дії конкретної людини в колективі. Саме тому ставлення до викривача-колеги є важливим індикатором розвитку культури викривання», – наголошує експертка.
Що вже вдалося змінити?
За останні роки Україна зробила кілька важливих кроків для розвитку системи захисту викривачів.
Серед ключових досягнень – запуск Єдиного порталу повідомлень викривачів, який уже охоплює понад 11 тисяч організацій. Портал дозволяє цілодобово повідомляти про корупційні правопорушення із забезпеченням конфіденційності та анонімності.
Також посилено роль НАЗК у захисті викривачів, запроваджено механізми реагування на переслідування та законодавчо закріплено право на винагороду за повідомлення про значні корупційні злочини.
«Сьогодні в Україні створено достатньо розвинену законодавчу основу для захисту викривачів. Однак ефективність цих механізмів на практиці ще потребує посилення», – зазначає Оксана Броневицька.
Головні виклики залишаються
Попри прогрес, система захисту викривачів продовжує стикатися із серйозними проблемами.
Найбільшим бар'єром залишається страх негативних наслідків після повідомлення про порушення. Люди побоюються втратити роботу, зазнати психологічного тиску, погіршення стосунків у колективі або репутаційних втрат.
Не менш серйозною проблемою є недовіра до того, що повідомлення матиме реальні наслідки.
«Люди часто сумніваються, що їхнє повідомлення буде належним чином розглянуте або що винні особи понесуть відповідальність. Якщо людина не бачить прикладів успішного реагування, мотивація повідомляти суттєво знижується», – пояснює експертка.
Додатковим викликом залишається недостатня обізнаність про права викривачів та доступні механізми захисту.
Роль організацій та антикорупційних уповноважених
Важливим елементом системи захисту викривачів є внутрішні канали повідомлення та робота антикорупційних уповноважених.
Саме вони часто стають першою точкою контакту для працівників, які стали свідками порушень.
«Рівень довіри до інституту викривачів значною мірою залежить від професійності, незалежності та доброчесності антикорупційних уповноважених. У системі, де вони працюють ефективно, викривання перестає бути ризиком і стає нормальним елементом організаційної культури», – переконана Оксана Броневицька.
На її думку, організації вже сьогодні можуть посилити захист викривачів через створення незалежних внутрішніх каналів повідомлення, запровадження чітких процедур розгляду звернень та політики нульової толерантності до будь-яких форм переслідування.
Якою має бути система майбутнього?
В ідеальній системі захисту викривачів людина повинна бути впевнена, що її повідомлення буде розглянуте об'єктивно, а її права – захищені на кожному етапі.
Така система має поєднувати ефективне законодавство, незалежні інституції та зрілу культуру доброчесності.
«Викривач не повинен сприйматися як людина, яка створює проблеми. Навпаки – це людина, яка допомагає державі та суспільству ставати більш доброчесними. Саме поєднання сильного права, ефективних інституцій та культури доброчесності робить захист викривачів реальною гарантією безпеки та справедливості», – підсумовує Оксана Броневицька.
