Крига потроху починає креснути в питаннях формування єдиної судової практики в справах щодо захисту викривачів.
Нещодавно Верховний Суд у справі №761/8294/21 прийняв важливе рішення, яке демонструє, що кожен, хто повідомляє про корупцію, отримує необхідний захист від держави.
Короткий опис справи: викривач, який очолював антикорупційний підрозділ, повідомив про корупційні дії керівництва і був покараний за це (зазнав переслідувань у вигляді доган та звільнення), суд першої інстанції поновив його на посаді, а апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу підприємства. Натомість 19.04.2023 Верховний Суд задовольнив касаційні скарги викривача та НАЗК, рішення першої інстанції залишив у силі.
Важливі моменти, зафіксовані в рішенні:
- особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення, незалежно від інформування про це керівника чи повідомлення слідчим НАЗК про початок досудового розслідування за заявою викривача;
- позивача як викривача було звільнено з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», при цьому враховано рішення Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 761/33182/20, де зафіксовано, що здійснення повідомлення на виконання своїх посадових обов’язків не позбавляє особу захисту;
- гарантування незалежності антикорупційного уповноваженого від втручання в його роботу реалізується через механізм отримання згоди НАЗК на його звільнення, якщо воно відбувається за ініціативою керівника;
- презумпція вини роботодавця, тобто на підставі Директиви 2019/1937 від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу, та норм національного законодавства зроблено висновок про те, що шкода, завдана особі після здійснення нею повідомлення, є переслідуванням за повідомлення.
Ознайомитися з повним текстом рішення можна за посиланням: https://bit.ly/41ubA9p
"Верховний Суд у справі №761/8294/21 прийняв важливе рішення, яке демонструє, що кожен, хто повідомляє про корупцію, отримує необхідний захист від держави"
